СТАТУ́РА, и, ж. Будова, склад тіла людини. Рухалася ця людина, як на свій вік і статуру, незвичайно (Шовк., Людина.., 1962, 289); Був Микола міцної атлетичної статури (С. Ол., З книги життя, 1938, 47); // Те саме, що фігу́ра. Жінки обернулись і побачили суху статуру Кононихи, що стояла за вікном (Григ., Вибр., 1959, 313); Начальника будівництва Чаброва відразу впізнали по сутулуватій повній статурі (Хор., Місто.., 1962, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 670.