СТА́ТОР, а, ч., техн. Нерухома частина електричних машин (генератора, двигуна і т. ін.), що взаємодіє з обертовою частиною — ротором. Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 154); Сьогодні.. почато монтаж статора турбіни першого гідроагрегату на одній з найбільших у Середній Азії — головній ГЕС (Роб. газ., 25.І 1962, 1); Готовий статор важить сто п’ятдесят тонн (Собко, Біле полум’я, 1952, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 670.