СТА́ТНИЙ, а, е. Стрункий, з гарною, пропорційно складеною фігурою. За столом сидів панок.. високий, статний (Фр., VII, 1951, 323); Мама.. була білява, високого зросту, статна, з себе показна (Мирний, IV, 1955, 335); В хату.. увійшов статний чоловік у шинелі з блискучими погонами (Кучер, Полтавка, 1950, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 669.

Статний, а, е., статній, я, є.

1) = Статечний. Черк. у. Він чоловік статній: з ледачим не знається, до шинку не ходе, у лайку, у бійку не зайде. Васильк. у.

2) Зажиточный. Статній ґазда. Шух. І. 106.

3) О верхней одеждѣ: длиннополый. Гол. Од. 52.

4) Ста́тний вечір = Свят-вечір. МУЕ. III. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 200.