СТАТКОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що стате́чний.

2. Те саме, що хазяйнови́тий 1. — Онисія Степанівна — це людина статковита, — не таке ледащо, як я; вона нагодує вас такою гусятиною.., якої ви зроду не їли (Н.-Лев., III, 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 669.

Статковитий, а, е. = Статечний. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 200.