СТАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до статики; пов’язаний із станом рівноваги. Статичними називаються навантаження сталі за величиною або навантаження, які повільно змінюються (Фрез. справа.., 1957, 42); // Пов’язаний з властивостями електричного заряду, який перебуває у стані рівноваги. При проходженні.. паперу через друкарські машини в ньому виникає статична електрика, або, як називають її поліграфісти, — магнітність (Рад. Укр., 17.VІ 1962, 2).

2. У якому нема руху; нерухомий. Експерименти, поставлені за допомогою ракет,.. дали можливість встановити, що верхня атмосфера не статична, як гадали раніше, а дуже динамічна (Наука.., 11, 1961, 17); // Який характеризується малою активністю. Примітивність ігрових дій, статичне положення гравців, брак елементів гострої спортивної боротьби.. гальмували розвиток волейболу (Наука.., 4, 1966, 31); // перен. У якому нема розвитку, дії. Перш за все [в поезії «Грім» А. Малишка] впадає в око загальна експресивність і рухливість пейзажу, розгорненого поетом. Це не статична картина, а передача руху в ній (Рад. літ-во, 2, 1963, 57); Телебачення не терпить статичної, протипоказаної йому одноманітності форм екранної подачі матеріалу (Мист., 6, 1955, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 669.