Про УКРЛІТ.ORG

старіючий

СТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ста́рі́ти 1. Молода султанша старіючого Ахмеда першого, дбаючи про свої династичні плани, гаряче підтримувала похід Мугаммед Герая на Україну (Ле, Хмельницький, І, 1957, 180); Стимулюючи життєві процеси старіючого організму, можна домогтися продовження людського життя і збереження на більш тривалий період його бадьорого стану (Фізіол. ж., IV, 3, 1960, 373); Нур перехилив склянку горілки. Пережиті за день події і важкі думки знесилили його сильне, хоч і старіюче тіло (Ткач, Арена, 1960, 51); * Образно. Синівська любов до Батьківщини, не старіюча у віках поезія зробили Миколу Олексійовича Некрасова дорогим і близьким кожному, чиє серце відкрито добру і красі (Рад. Укр., 11.XII 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 658.

вгору