СТА́РШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до ста́рший 1. Зостався він з своєю старшенькою сестрою невеличкими сиротами (Мирний, І, 1949, 371); У натовпі сновигали діти.. У червоних галстуках старшенькі, з червоними зірками на грудях малеча (Головко, І, 1957, 194); Старшенька дочка Ярина взяла сапку і подалася в поле (Цюпа, Краяни, 1971, 235); // у знач. ім. ста́ршенькі, их, мн. (одн. ста́ршенький, кого, ч.; ста́ршенька, кої, ж.). Ті, що прожили більше років за інших (перев. про дітей). Вона знову виходила з немовлям на панське поле.., а старшенькі все літо росли без батьків (Стельмах, І, 1962, 221); — Діти бавитимуться, старшенький доглядатиме меншу (Логв., Давні рани, 1961, 56); Двійко дітей зоставили. Старшенькій — вісім, а меншеньке тільки повзає (Ю. Янов., І, 1954, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 665.