СТАРЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старцюва́ти. — Я певний у тому, що старцювання дасть нам більше заробітку, ніж писарювання (Н.-Лев., IV, 1956, 314); Він бачив казкове багатство в царських палацах і жахливе старцювання в закутках петербурзьких околиць (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 664.