СТАРУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. старува́ти. Не подобалося [Синявіну] й це старування молодого [Саїда] (Ле, Міжгір’я, 1953, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 664.