СТА́РТОВИ́Й, ста́ртова́, ста́ртове́.

1. Стос. до старту (у 1 знач.). — У тебе хороший стартовий ривок (В ім’я Вітч., 1954, 54); Стартові матчі чоловічого волейбольного чемпіонату країни на майданчиках Києва і Ростова вселяють надії шанувальникам і спеціалістам цієї гри (Рад. Укр., 20.I 1971, 4); Стартова служба; // Яким подають сигнали про початок старту. Стартовий пістолет; Стартова ракета.

2. На якому починають старт; який відзначає місце, лінію, пункт старту. Задиханий, спітнілий, підбіг [Максим] до каси аеродрому саме в ту хвилину, коли літак вирулював на стартову доріжку (Ткач, Арена, 1960, 230).

Ста́ртова площа́дка див. площа́дка; Ста́ртовий майда́н див. майда́н.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 664.