СТАРОСТІ́ВСЬКИЙ, а, е. Стос. до старости (у 1-3 знач.) і староства. Знав він і те, що бляха і оксамитові штани — це, як той дар божий, суджене йому, синові старостівського урядника (Ле, Хмельницький, І, 1957, 4); Окидає [староста] всіх тривожним поглядом, а рукою неспокійно обмацує на грудях свою старостівську бляху (Стельмах, І, 1962, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 663.