СТАРОСТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старостува́ти. — Найшов, Терешку, з ким радитись! Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (Іщук, Вербівчани, 1961, 113); Закінчилось старостування Шевка тим, що з державної варти наїхали в німецьких залізних черепахах гайдамаки (Стельмах, Гуси-лебеді… 1964, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 663.