СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ності, ж.

1. Давно минулі часи, далеке минуле. Дві культурні течії живили творчість Анатолія Петрицького — романтика старожитності і раціоналізм сучасності (Вітч., 2, 1969, 224).

2. тільки мн. Пам’ятки далекого минулого. Вивчаючи старожитності Криму, археологи неодноразово звертали увагу на схожість пам’ятників гірського Криму та Кавказу (Наука.., 12, 1965, 6); // Різноманітні речі, які були виготовлені у дуже давні часи і збереглися до наших днів. В усипальні єгипетського фараона Тутанхамона, який жив у XIV столітті до нашої ери, було знайдено справжній музей старожитностей: золоті носилки, масивний золотий трон, статуї, вази, скриньки, прикраси (Рад. Укр., 30.IV 1967, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 660.