СТАРИ́НКА, и, ж. Пестл. до старина́ 1. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать (Шевч., II, 1963, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 656.

Старинка, ки, ж. Ветошь, старье. Нумо знову, поки новинка на основі, старинку божу лицювать. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 198.