СТАРИ́ЗНА, и, ж., збірн.
1. розм. Старі речі, те, чим довго користувалися. Не такими колись були в нього плуги, але й ця старизна не запечалила Марка, більше печалили виснажені коні (Стельмах, Правда.., 1961, 335).
2. зневажл. Старики, старі люди. Ляш хотів поставити чарку на стіл, але рука тіпнулась, чарка впала додолу й розбилась на скалки. Інші діди охнули з остраху, якийсь пан з гостей не втерпів і вголос промовив: «І пощо таку старизну скликати?» (Л. Укр., III, 1952,672).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 654.