СТАРЕ́ЧЕ, присл. Те саме, що старе́чо. Вона старече плямкала ротом, кривила уста, аж відкривались синяві ясна (Коцюб., II, 1955, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 653.