СТАРЕ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що старе́зний. Потоком, що плив між двома сторонами оцього старенного лісу, можна було до скал дійти (Коб., III, 1956, 252); Оглянули ми церкву Софії, з старенною мозаїкою, а потому дуже цікаву мечеть (Коцюб., III, 1956, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 653.

Старенний, а, е. = Старезний. То чоловік старенний. Черк. у. Старенна старість — глубокая старость. О. 1861. XI. 134.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 197.