СТАР, а́, е́, поет. Те саме, що стари́й 1. Стар любить сквар, а молод холод (Номис, 1864, № 8705); Мій батько ще не стар (Кв.-Осн., II, 1956, 331); — Я стар чоловік, нездужаю [не здужаю] встати (Шевч., II, 1963, 159).
Стар і мо́лод — те саме, що [І(й)] старе́ (старі́) і (й) мале́ (малі́); Від (од) старо́го до мало́го (див. стари́й). 150-ту річницю з дня народження свого найбільшого сина святкує.. нова Польща, де стар і молод знають ім’я і слово Міцкевича (Рильський, III, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 651.