СТАНС, а, ч., літ.

1. Чотирирядкова строфа із закінченою думкою.

2. перев. мн. Невеликий за розміром ліричний вірш, який складається з таких строф. На щічки хороші її, чарівні, Складаю чудовії станси (Л. Укр., IV, 1954, 82); Що це? Станси невідомі Ламартіна чи Парні Нотували у альбомі Руки пані чарівні? (Бажан, Роки, 1957, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 650.