СТАНО́ЧНИК¹, а, ч., рідко. Те саме, що верста́тник.

СТАНО́ЧНИК², а, ч., заст. Житель станка (див. стано́к³).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 649.