СТАНКИ́Й, а́, е́, рідко. Стрункий, ставний. Високого зросту [Максим], станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий (Мирний, II, 1954, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 646.