СТАЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, недок.

1. Те саме, що гартува́тися. Щаслив, хто.. в бою, наче сталь в огні, сталиться! (Фр., X, 1954, 200); Сталилась грізная сім’я В вогнях боїв кривавих (Ус., Дорогами.., 1951, 121); Скажи, де сила та взялась, Де кріпнула, сталилась..? (Мисик, Верховіття, 1963, 100).

2. Пас. до стали́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 641.

Сталитися, лю́ся, лишся, гл. Оскаливаться, переносно: плакать. Оттак жінки що-дня голосять, а роспитай — сама не зна, чого сталиться навісна. Греб. 333.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 196.