СТАЛЕВА́Р, а, ч. Кваліфікований робітник, який варить, виплавляє сталь. Коли Марко Артьомов уже був сталеваром, він завжди варив якісну сталь (Чорн., Визвол. земля, 1950, 112); Сталевар чотири варки Розлив з гарячого ковша (Воронько, Три покоління, 1950, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 638.