СТА́ЙНО, присл., рідко. Зграєю. Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл подвір’я в старих грушах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 637.