СТА́ДІЯ, ї, ж.

1. Певний момент, період, етап у житті, розвитку кого-, чого-небудь, які мають свої якісні особливості. Соціалізм — це є перша стадія комунізму.. (Ленін, 38, 1973, 342); Історію матеріальної культури людських поколінь ми поділяємо на три основні стадії розвитку: кам’яний вік, бронзовий вік і вік залізний (Наука.., 3, 1972, 40); Окремі етапи розвитку рослин, які потребують для свого проходження специфічного для кожного з них середовища, названо стадіями розвитку (Овоч., 1956, 27); Під час проходження стадії яровизації рослини не потребують довгого дня (Техн. культ., 1956, 16); Зимує плодожерка у стадії гусениць на стовбурах дерев у коконах (Хлібороб Укр., 5, 1966, 31); Наталя з ляком побачила, що хвороба перейшла в іншу стадію (Донч., VI, 1957, 10); На більшості стоянок пізнього палеоліту під час розкопок знаходять багато розщепленого кременю в різних стадіях обробки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 18).

2. іст. У стародавніх греків — місце для спортивних змагань.

3. заст. Те саме, що ста́дій. — Першим відомим нам з давньогрецької історії спортивним змаганням був біг на стадію (192 метри) (Наука.., 3, 1967, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 635.