СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня. Веде коня у стадницю (Сл. Гр.); — А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (Н.-Лев., VII, 1966, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 636.

Стадниця, ці, ж. = Стайня. Веде коня у стадницю. Мет. 74. Ум. Стадни́чка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 195.