СТАДА́Р, я́, ч., діал. Пастух, що пасе коней. Найвеселіший народ конярі, або як їх іще називають — стадарі.. Хоч як паша далеко, а йому все одно (Хотк., Довбуш, 1965, 88); Стояв [на майдані] уже старший вівчар.., стадар до коней (Гжицький, Опришки, 1962, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 635.