СТАВИ́ЩЕ, а, с. Місце, де був ставок. Перелізши через тинок, пішли [хлопці] ставищем; посередині ставища простяглися довгою стрічкою густі лози (Вас., І, 1959, 152); На ставищі знімається мряка (Вільде, Повнол. діти, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 633.

Ставище, ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ прудъ. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 195.