СТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ста́вляться; недок.
1. Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь. На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях, мати ж його дуже ласкава і привітно до всіх ставилась (Вовчок, І, 1955, 194); Козаков нещадно вигонив з розвідки людей, які намагалися одержати санкцію начальства на кожний свій крок, щоб потім, на випадок невдачі, мати якесь виправдання. До таких типів Козаков ставився з презирством (Гончар, III, 1959, 432); З глибокою любов’ю і тонким розумінням ставились до російського та українського фольклору поет-декабрист К. Рилєєв, російські революційні демократи Бєлінський, Чернишевський, Добролюбов (Рильський, IX, 1962, 216); До виступу свого він ставився якнайуважніше (Головко, II, 1957, 121); Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (Кол., Терен.., 1959, 32).
2. рідко. Те саме, що става́ти 1. — Скорій, хлопці, кругом хати ставтесь (Сл. Гр.).
3. рідко. Вставати, підніматися (про куряву). Випровадили її хлібом-сіллю аж за ворота і довго дивились на ту куряву, що стовпом ставилась за бричкою (Свидн., Люборацькі, 1955, 191).
4. заст. Прибувати, з’являтися. Навіть на суд Роман не ставився, а післав [послав] замість себе лисого Мордка (Коцюб., І, 1955, 127); Прошу не брати за зле, що висилаю листа, а не ставлюся сама (Л. Укр., V, 1956, 368); Князь Єремія недавно прибув до Варшави, ставився в палаці перед королем, і як він був з роду славних князів Вишневецьких, то король ласкаво прийняв його до свого двору (Н.-Лев., VII, 1966, 32).
5. рідко. Те саме, що будува́тися 1. Коби мої будинки погоріли, я б знав де і як ставитись (Сл. Гр.).
6. рідко. Видавати себе за кого-, що-небудь. Бачив він і таких, що, повні молодечої відваги, викликали на герць потуги зла, а як прийшло що до чого — перші ж п’ятами накивали. Ставиться, як лев, а гине, як муха (Коцюб., І, 1955, 171); Отак ми, розумаки, ставимось, як орли, а прийдеться до діла… (Вовчок, VI, 1956, 288).
7. рідко. Те саме, що гордува́ти. — Я тут у своїй хаті найстарший! — скрикнув я, олютившись.. — Я нікому нічого не винен, а тут мене нападають!.. — А дивіть [дивіться], як ставиться! (Фр., II, 1950, 43).
8. Пас. до ста́вити. В одну мить схопилася я з постелі, опускаючи босі ноженята в теплі сукняні черевички, що завжди на ніч ставилися біля кроваті (Мирний, IV, 1955, 346); Погонич розігнав коні й влетів в ворота. Але батюшчині ворота ставились не для фараонових колісниць — були малі вже занадто (Н.-Лев., III, 1956, 169); Логічні паузи не завжди повністю збігаються з усіма розділовими знаками, що за правилами пунктуації ставляться на письмі (Худ. чит.., 1955, 97); Будь-яка справа людиною ставиться і людиною славиться. Ця народна мудрість набула в нашому суспільстві особливо глибокого і конкретного змісту (Ком. Укр., 8, 1967, 6); Поряд з класикою — російською, українською і світовою — на сцені українських театрів ставились майже всі нові п’єси радянських драматургів (Укр. рад. драм.., 1957, 6); Завдання ставилось: вибравши вогневу позицію на пануючій висоті над шосе, розстрілювати звідти разом із станкачами тилове шосе ворога і вершину перевалу (Гончар, III, 1959, 98).
◊ Пита́ння ста́виться ру́ба див. ру́ба.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 633.