СТАБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Зміцнення, укріплення, приведення чого-небудь у стійкий стан; стан стійкості, постійності. Дядько Гордій спинив Давида: — А стій! Що воно ота стабілізація? Давид з’ясував, що це слово означає зміцнення (Головко, II, 1957, 72); Стабілізація фронту; Стабілізація економіки; Стабілізація валюти; Стабілізація цін; Стабілізація навчальних програм.

2. Надання стійкої рівноваги тілу під час руху. В ході польоту населеної космічної станції успішно проводилась орієнтація всього комплексу і стабілізація його в просторі в орієнтованому положенні (Рад. Укр., 19.I 1969, 1).

3. Забезпечення сталості, незмінності яких-небудь величин, характеристик, ступеня вияву чого-небудь. Стабілізація швидкості; Стабілізація напруги.

4. Збереження незмінності властивостей якої-небудь речовини за допомогою стабілізатора (у 3 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 623.