СРІБНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до срібня́к. Кинув [чоловік] на піднос якісь срібнячки (Ільч., Серце.., 1939, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 622.