СРІБНОСЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який сяє, ніби срібло. Дівчата з парубками.. дивились широко розплющеними очима в срібносяйну небесну далечінь (Довж., І, 1958, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 622.