Срібнолукий, а, е. Съ серебрянымъ лукомъ (эпитетъ бога Аполлона). Сонце являється…. в пишному образі молодої парубочої краси срібнолукого Аполлона. Левиц. І. Світ. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 193.