СРІ́БНИК, а, ч.

1. Перша срібна монета, що її карбували в Київській Русі в Х-XI ст. Відвідувачам [музею] цікаво подивитись на.. срібники великих князів Володимира, Святополка, Ярослава Мудрого (Літ. Укр., 7.Х 1969, 4).

2. Те саме, що срібня́к.

◊ Три́дцять срі́бників; Іу́дині (Ю́дині) срі́бники — те саме, що Три́дцять срібнякі́в; Іу́дині (Ю́дині) срібняки́ (див. срібня́к). — Купили тебе не за тридцять срібників, а за булаву та клейноди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 436); Найбільше не дає спокою радіодиверсантам з Мюнхена.. те, що вони не знають, в купюрах якої країни одержуватимуть надалі свої Іудині срібники, та і чи взагалі одержуватимуть (Рад. Укр., 8.XII 1973, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 621.

Срібник, ка, м. = Срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 193.

срі́бник = срібня́к —

1) перша срібна монета, яку карбували в Київській Русі X—XI ст.;

2) срібний карбованець або срібна монета взагалі; у сполученнях: три­́дцять срі́бників (срібнякі́в) = Іу́дині (Ю́дині) срі́бники (срібняки́) — ціна зради (за біблійною легендою — Іуда, зрадивши Ісуса Христа, одержав 30 срібних монет).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 576.