СРІБЛЯ́СТИЙ, а, е. 1. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.). В освіченому вікні стояло багато квітів.. Рожі, лелії усяких барв, конвалії, фіалки та ще якісь дивні, сріблясті й золотисті квіти, хто їх зна, як і звуться (Л. Укр., III, 1952, 490); Густі лози.. повиті сріблястим туманом (Коцюб., І, 1955, 183); Сріблястий світ [місяця] одразу погас, а далі й зовсім у хаті поночі стало (Гр., І, 1963, 416); Хлюпочуться сріблясті озера (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99); Сріблястий «Ільюшин» відірвався від бетонної доріжки київського аеродрому й узяв курс на північ (Дмит., Розлука, 1957, 54); // Блискучий від місячного сяйва. Під місячним сяйвом вулиця простяглася сріблястим рушником (Жур., Звич. турботи, 1960, 112); Сріблястий шлях, прокладений місяцем, простягся морем до самого берега (Ткач, Жди.., 1959, 24); // Сірувато-білий, з блискучим відливом (про хутро, шерсть тварини). Після того як посиділа [білочка] в мене на плечах — днів два довелося вичісувати з одягу її сріблясті шерстинки (Збан., Крил. гонець, 1953, 16); // Сивий, із сивиною. Ллється посмішка весела По сріблястій бороді (Воронько, Тепло.., 1959, 36).
∆ Срібля́ста сталь див. сталь1; Срібля́сті хма́ри — тонкі прозорі хмари, що кольором схожі на срібло і спостерігаються на висоті між 75 та 90 км. Сріблясті хмари на диво постійної вдачі. Вони віддають перевагу не тільки літньому сезону, а й вузькій географічній смузі — між 45 і 65 градусом широти в північній і південній півкулях (Наука.., 6, 1969, 49).
2 Затканий, гаптований посрібленими нитками. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: у сріблястій, прозорій, пишно вигаптуваній шовками одежі (Л. Укр., III, 1952, 177); Вона була убрана в сріблясте легеньке убрання, а на голові блищав вінець з дорогих камінців (Н.-Лев., III, 1956, 295).
3. Уживається як складова частина деяких ботанічних і зоологічних назв, термінів. Верба біла, або срібляста,.. — дерево першої величини. Відзначається дуже швидким ростом (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 76); Колись тут.. стояв поміщицький палац, оточений сріблястими тополями (Гончар, II, 1959, 402); Сріблястий мартин — порівняно великий птах (По заповідних місцях.., 1960, 9); В ставках вирощуємо коропа дзеркального та лускатого, а також сріблястого карася (Колг. Укр., 5, 1959, 19); Сріблястий кролик.
4. перен. Мелодійно-дзвінкий, чистий (про звук, голос, сміх і т. ін.). Сміялась Соломія, і одляски її сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (Н.-Лев., VI, 1966, 305); Йому не терпілося побачитися з нею, почути її сріблястий голос (Чаб., Катюша, 1960, 292).
5. перен. Який дає радість, створює відчуття чогось приємного, світлого. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні (Л. Укр., І, 1951, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 620.