СРІБЛЯ́НО, нар.-поет. Присл. до срібля́ни́й 3. Срібляно грали води там, де стежка до заводу в’ється вгору без кінця (Сос., Солов. далі, 1957, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 620.