СРІБЛЯ́К, а, ч., заст. Срібняк. Товариство заметушилося, почало шептатись… Декілька срібляків упало коло чоловіка, на сіряк (Мирний, І, 1954, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 620.