СРІБЛОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., заст. Грошолюб, користолюбець. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Ів., Таємниця, 1959, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 620.