СРЕБРИ́СТИЙ, а, е, заст., поет. Сріблястий. У темно-рожевій мглі [млі], при зорях сребристих,бачив Остап тільки обличчя бородате (Вовчок, І, 1955, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 618.