СРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. срамля́ть; недок., перех., заст. Соромити. [Герцог:] Велю тобі, Трояндо, — схаменись, Моє волосся сиве не срами..! (Крот., Вибр., 1959, 578).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 618.