СПІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Злазити з коня, коней. Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами. Козловський раз у раз спішувався, уважно їх розглядав (Тулуб, В степу.., 1964, 208); Кіннотники, спішившись, чекали нас біля розлогого дуба (Шиян, Партиз. край, 1946, 216); Через короткі інтервали на дорозі почали рватися снаряди, намацуючи рухливе кубло ворогів. Але воно з гиком та свистом проскочило між розривами, спішилось і чорним потоком кинулось в обхід комітетникам (Стельмах, II, 1962, 193); // розм. Злазити з велосипеда, виходити з машини і т. ін. Василь у саду спішився і повів велосипед у руках (Десняк, Десну.., 1949, 217); Віліси позастрягали в баюрах, і генерали спішились і брели непролазними шляхами (Довж., І, 1958, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 534.