СПІ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спі́шувати і спі́шуватися. Вдень Суворов об’їжджав полки, перевіряючи, як іде підготовка техніки до штурму, практична посадка й висадка десантів, спішування кавалеристів на випадок, якщо під час атаки їм доведеться брати участь у пішому строю (Добр., Очак. розмир, 1965, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 534.