СПІ́РНО, розм. Присл. до спі́рни́й. Люди спірно й весело розчищали пустир (Бойч., Молодість, 1949, 31); Все в його спірно та гарно йшло (Барв., Опов.., 1902, 144); Він працював поволі, розмірковано, не хапаючись, але робота посувалася спірно (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 226); Добрячі коні спірно мчать поміж синіми разками хат (Стельмах, Хліб.., 1959, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 532.

Спірно нар. Споро, спорно, успѣшно. У гурті їсться спірно і каша. Ном. № 10731. У дворі плідно, а в коморі спірно. Чуб. III. 366. Спірно копає — варт чарку дати. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 178.