СПІРА́ЛЬ, і, ж.

1. Крива лінія, що робить ряд закономірно змінюваних обертів навколо певної точки на площині або навколо осі. Описати спіраль; Рухатися по спіралі; // Річ, предмет і т. ін. у вигляді такої лінії. Суто місцевими є круглі і овальні браслети, прикрашені поперечними рубчиками, кружками, крапками і спіралями (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 123); Рубанок в його руках свистів, стружки, скрутившись в спіралі, літали з-під його долонь (Томч., Готель.., 1960, 90): Бактерії бувають різної форми: деякі з них мають вигляд кулі (коки), інші — вигляд палички (бацили), а треті (спірохети) — вигляд спіралі (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 27); // у знач. присл. спіра́ллю. По такій лінії. Вузенькі дверцята врівень із землею були прочинені. За ними, у півтемряві, круті ледве помітні сходи спіраллю здіймалися вгору (Тулуб, В степу.., 1964, 51); Синій димок од люльки тонесенькою спіраллю розправляється і знову звивається вгорі в маленьку сіро-голубу хмарку (Кол., На фронті.., 1959, 30).

2. Смуга (перев. металева), дріт різного спеціального призначення, закручені по такій лінії. Червоні спіралі в лампі ледве пересилювали льохову темінь приміщення (Ле, В снопі.., 1960, 215); Спіраль годинника.

3. Фігура вищого пілотажу. Пілот виконав спіраль.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 530.