СПІ́НІНГ, ч.

1. род. а. Рибальська снасть, що складається з вудлища, котушки з волосінню, металевого повідка та блешні з гачками. Кузьма Дем’янович не тільки завзятий мисливець, а й добрий рибалка. Закинувши разів з десяток спінінга, впіймав кілька рибин (Мокр., Острів.., 1961, 89); Крізь молодий дубняк на березі побачила [Надія] Івана Степановича з спінінгом у руках.. Він стояв у воді і змотував волосінь (Чорн., Красиві люди, 1961, 70).

2. род. у. Ловлення риби за допомогою такої снасті.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 530.