СПІ́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. спізни́тися. Щоночі приходили відомості про великі замети, про спізнення залізниць [поїздів] (Фр., IV, 1950, 45); Їх ждала велика одповідальність за спізнення (Н.-Лев., IV, 1956, 263); Надійка зрозуміла, що йому не подобаються її спізнення (Коз., Листи.., 1967, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 525.