СПІЗНАВА́ТИСЯ, наю́ся, нає́шся, недок., СПІЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. з чим. Зустрічатися, стикатися з чим-небудь, зазнавати на власному досвіді, переживати щось. Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть.., З журбою спізналась (Гл., Байки.., 1959, 199); Хто раз спізнається з почуттям страху, не скоро зможе відкараскатися від нього… (Коцюб., І, 1955, 154); Відчувши у серці підмогу,— Із щастям спізнаєшся ти (Гірник, Сонце.., 1958, 49); З сирітським лихом добре я спізнався, Бо рано й сам без захисту зостався (Мисик, Біля криниці, 1967, 346).
2. з ким. Зустрічати, вперше бачити кого-небудь; знайомитися, сходитися з кимсь. Як з тобою спізнавалась, Сухі дуби розвивались, Як любитись перестали, Однолітки повсихали (Чуб., V, 1874, 62); Розкажу вам, як ще у двадцятих годах спізнався я з тим дідуганом (Стор., І, 1957, 150); З оцими-то злодійкуватими ледацюгами, гультіпаками спізнався Чіпка (Мирний, І, 1949, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 525.