СПІДНЯ́К, а́, ч.
1. Спіднє жорно у млині.
2. Нижня дека кобзи, бандури. Обмацавши ручку, спідняк та верхняк кобзи.., повів [Остап] по всіх дванадцяти струнах зразу (Бурл., О. Вересай, 1959, 64); Бандура складається з двох основних частин — коробки резонатора (по-народному пудло) та грифа. Пудло має верхню та нижню деки (верхняк та спідняк) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 83).
3. Нижній круг гончарного станка. Звичною рукою обмацував [Мамай] начиння: верхняк і спідняк, веретено і п’ятку, а потім, замислившись, зосереджено покручував станок ногою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328).
4. розм. Збиране молоко. Вершки з глечиків позбирають, а спідняк позливають у сулії та ото й продають дешево (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 524.