СПІ́ДЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм. Те саме, що спідлі́ти. — Я впав, це правда! Я спідлився,— не перечу (Фр., VI, 1951, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 523.