СПІВХАЗЯ́ЇН, а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь. Тужна розмова з погоничем труїла його свідомість. Він, Ремо, співхазяїн (Досв., Гюлле, 1961, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 522.